Чарівний горщик їжачка Їжачка

У хатинці під старою грушею жив собі їжачок на ім’я Їжачок. Він був дуже добрий, але трохи сором’язливий. Усі звірі в лісі знали, що Їжачок варить найсмачніший малиновий кисіль. Але була в нього одна хитрість: чарівний горщик. Цей горщик дістався Їжачку від бабусі. Якщо покласти в нього три ягідки, налити води і сказати «Буль-буль-веселі», то горщик сам зварить повнісіньку каструлю киселю. Але було одне правило: кисіль можна їсти тільки всім разом, а не самому. Одного разу до Їжачка прибіг Зайчик, весь у сльозах. — Ой-ой-ой! — плакав Зайчик. — У мене сьогодні день народження, а я забув спекти пиріг! Що робити? Їжачок зрадів: — Не плач! Я маю чарівний горщик. Зараз ми зваримо кисіль і покличемо всіх друзів! Але тільки-но він хотів сказати «Буль-буль-веселі», як почув, що хтось голосно цокає зубами. То був Вовк, який сидів під кущем і підслуховував. — Ха-ха-ха! — засміявся Вовк. — Чарівний горщик? Ану віддай мені! Я сам з’їм увесь кисіль! Їжачок злякався, але Зайчик шепнув: — Не бійся! Вовк не знає секретного слова. Але він дуже хитрий... Вовк схопив горщик і побіг до себе додому. Він поклав туди цілу гору малини, залив водою і почав кричати: — Кисіль, з’явись! Ну! Варись! Давай! Але горщик мовчав. Вовк кричав різні слова: і «Абра-кадабра», і «Сім-сим-відчинись», і навіть «Шоколад-мармелад». Нічого! Тим часом Їжачок і Зайчик побігли до Мудрої Сови. — Совице, що робити? Вовк украв чарівний горщик! Сова позіхнула і сказала: — Чарівний горщик варить кисіль тільки для тих, хто ділиться. Вовк жадібний — у нього нічого не вийде. Але він засмутиться, а сумний Вовк — це поганий Вовк. Треба його навчити доброти. Їжачок і Зайчик прийшли до Вовка. Він сидів на пеньку, насуплений, а горщик стояв порожній. — Вовче, — сказав Їжачок. — Хочеш, я навчу тебе варити кисіль? Але треба робити це разом із друзями. Вовк спочатку фиркнув, але дуже хотів скуштувати киселю. Він кивнув. Вони повернулися до хатинки. Їжачок поклав у горщик три ягідки, налив води, а Зайчик і Вовк трималися за ручки горщика. І разом вони сказали: — Буль-буль-веселі! Горщик засвітився, забулькав, і з нього полився запашний, золотавий кисіль. Всі звірі в лісі почули запах і прибігли: і Білочка, і Бобер, і навіть ведмідь Михайло Потапович. Влаштували справжнє свято! Вовк їв кисіль і посміхався: — Ой, смакота! А я думав, що самому їсти веселіше. А виявляється, разом — у сто разів краще! Всі засміялися, а Їжачок пригостив кожного ще й малиновим пирогом, який раптом з’явився з чарівного горщика на десерт.