Жила собі в лісі маленька Сонечко на ім’я Цятка. Вона була дуже гарна: червоні крильця, сім чорних цяток, оченята — намистинки. Але було у Цятки одне горе: вона ніколи не сміялася. Якось бігла вона стежкою і почула: «Ха-ха-ха! Хі-хі-хі!» То Зайчик Гопка качався по траві від сміху. — Чого ти смієшся? — спитала Цятка. — Як то чого? — здивувався Зайчик. — Сонечко світить, метелики літають, жити весело! Цятка зітхнула. Вона теж хотіла сміятися, але ніяк не виходило. Пішла вона до Мудрої Сови, що жила на старому дубі. — Сово, навчи мене сміятися! — попросила Сонечко. Сова задумливо почухала дзьобом крило: — Сміх — це чарівна річ. Його не можна вивчити, його можна тільки знайти. — Де ж його шукати? — спитала Цятка. — Піди до річки, до Бобреняти. Воно знає секрет веселощів, — сказала Сова. Прилетіла Цятка до річки. Бобреня Бузько будувало греблю. Воно так старалося, що носик був у багнюці, а хвостик стирчав догори. — Чим ти зайнятий? — запитала Цятка. — Греблю лагоджу! — відповів Бузько. — А ти чого сумна? — Хочу навчитися сміятися, — зітхнула Цятка. Бобреня задумалося: — Знаєш, коли я впав у річку з гілкою — було так смішно! А коли Їжачок намагався переплисти листочком — ми реготали до сліз! Сміх приходить, коли робиш щось разом з друзями. Цятка подякувала і полетіла далі. Бачить — на галявині Їжачок Колючка намагається навчитися свистіти. Він надував щічки, пихтів, а виходило тільки «п-ф-ф-ф». — Ти чого? — засміялася Цятка, але одразу зніяковіла: вона ніколи не сміялася над іншими. — Я свистіти вчуся! — сердито сказав Їжачок. — А в тебе смішно вийшло, коли ти пирхнула! І тут Цятка помітила, що Їжачок усміхається. Вона спробувала ще раз: «П-ф-ф-ф!» А Їжачок: «Хрю-хрю!» Вони переглянулися і — зареготали! Та голосно, щиро, аж метелики злякалися! Цятка сміялася і не могла зупинитися. Вона зрозуміла: сміх приходить, коли ти не боїшся бути смішним разом з друзями. Повернулася вона до Сову: — Я знайшла сміх! Він у дружбі, у веселих пригодах і в тому, що не треба бути серйозним завжди! — Молодець, — кивнула Сова. — Ти відкрила найважливіший секрет. Сміх робить світ яскравішим, а друзів — ближчими. З того часу Сонечко Цятка сміялася найголосніше в усьому лісі. І всі звірята казали, що її сміх схожий на сонячні зайчики — теплий і радісний.
Справжній сміх народжується з дружби та вміння не боятися бути веселим разом з іншими. А ділити радість із друзями — найкращі ліки від суму.