У лісі, де сонце заглядало в кожну шпаринку, а вітер грався з листям, жив собі Їжачок на ім’я Світлячок. Він був незвичайний їжачок: його голки світилися м’яким золотим світлом, коли він радів. Але останнім часом Світлячок радів рідко, бо йому здавалося, що він нічого не вміє робити по-справжньому добре. Одного ранку він побачив під дубом дивний предмет — маленьку скляну кришечку, яка переливалася всіма кольорами веселки. На ній було написано: «Торкнись і загадай бажання, але пам’ятай: воно має бути добрим». Їжачок зрадів і загадав: «Хочу вміти малювати, як білочка Пухнастик». Він торкнувся кришечки — і тут же його голки почали залишати за собою кольорові смужки, коли він ходив. Але білочка Пухнастик, яка справді була чудовою художницею, засмутилася: «Ті кольори на твоїх голках зіпсували мою картину, коли я проходила повз!» Світлячок засоромився. Він торкнувся кришечки знову й загадав: «Хочу бути сильним, як ведмедик Буркотун». Його голки стали товстими, як гілки, але коли він обійняв дерево, щоб показати силу, воно похитнулося, і з нього впало гніздо з пташенятами. Ледве встигли їх врятувати! — Ой-ой-ой! — зітхнув Їжачок. — Нічого в мене не виходить! Він сів на пеньок і заплакав. Його світло майже згасло. Раптом до нього підійшла стара Мудра Сова. — Чого ти плачеш, Світлячку? — спитала вона. — Я хотів стати кимось іншим, а тільки все зіпсував, — схлипнув їжачок. Сова усміхнулася: — А ти спробуй загадати не те, щоб стати іншим, а те, щоб допомогти іншим своїм власним умінням. Їжачок подумав-подумав і торкнувся кришечки втретє: — Нехай моє світло вказує дорогу тим, хто заблукав! І тут його голки засяяли яскравіше, ніж будь-коли. Темним вечором зайчик стрибав додому й заблукав — побачив золоте сяйво й побіг до нього. А їжачок провів його до самої нори. Потім прийшло лисеня, яке шукало воду, — Світлячок освітив стежку до струмка. А вранці всі лісові звірята подякували йому й навіть подарували букет лісових квітів. Так Їжачок-Світлячок зрозумів: не треба бути кимось іншим, щоб бути корисним. Достатньо поділитися тим, що маєш сам.
Кожен має свій особливий талант — найкраще те, що ти можеш зробити для інших своїм власним умінням.