Як Їжачок Сонце врятував**

Ось так, юний друже! Зараз я складу для тебе теплу й добру казку. Сідай зручніше та слухай. ** У глибокому-глибокому лісі, де ялинки сягають неба, а мох м’якший за бабусину перину, жив собі Їжачок. Він був маленький, колючий, але з дуже добрим серцем. Щоранку Їжачок прокидався, вмивався краплинкою роси і вибігав на галявину привітатися з Сонечком. Сонечко він любив найбільше на світі. Воно щоранку підіймалося над лісом, гойдало своїми промінчиками-руками та щипало Їжачка за колючки, немов казало: «Доброго ранку!» Від Сонечка ставало тепло, і навіть найпохмуріший день здавався святом. Але одного ранку