Світлячок Світлик і найменший вогник
На лісовому узліссі, під старим дубом, у затишній нірці під корінням жив маленький світлячок на ім'я Світлик. У нього були крихітні крильця, кумедні вусики й чарівний ліхтарик на кінчику хвостика. Щовечора, коли сонце ховалося за ліс, світлячки зліталися на галявину й танцювали в повітрі. Їхні вогники сяяли так яскраво, що здавалося, ніби в небі запалилися маленькі зіроньки. А Світлик сидів під листком папороті й не виходив. — Мій вогник такий маленький, — зітхав він. — Мабуть, я найменший світлячок у всьому лісі. Хто ж мене побачить? Мудра стара жаба, що жила біля ставка, почула це й промовила: — Світлику, не міряй свого світла лінійкою. Світло міряють добротою. Світлик не зрозумів її слів. Він скрутився клубочком і заплющив очі. Але тієї ночі над лісом насунулася густа-густа хмара. Вона затулила місяць і зіроньки, і стало темно, як у найглибшій норі. Навіть світлячки на галявині притихли — їхні вогники розгубилися в темряві. І раптом Світлик почув тоненький голосочок: — Ой-ой-ой… Я тут! Хто-небудь, допоможіть! Це плакало маленьке мишеня Тимко. Воно побігло по горішки й заблукало, а тепер сиділо під кущем і не знало, куди йти додому. Світлик випростав крильця, виліз із-під листка й полетів на голос. Його вогник був зовсім невеличкий — як одна насінинка. Але в темряві він світився, мов справжній ліхтарик. — Не бійся, Тимку! — гукнув Світлик. — Я тут. Тримайся за моє світло. І він полетів уперед, а мишеня побігло за ним. Світлик летів повільно, щоб Тимко встигав, і освітлював йому корінці, камінці та ямки. — Ой, дякую тобі! — пищало мишеня, коли попереду замаячила його нірка. — Без тебе я б до ранку блукав! Світлик радісно змахнув крильцями й полетів назад. Та не встиг він долетіти до дуба, як почув ще один голосочок — сумний-сумний. То маленька ромашка похилилася до землі й тремтіла від холоду. — Мені так самотньо й холодно, — прошепотіла вона. — Я зовсім не бачу своїх сестер. Чи не могло б твоє світло трошки мене погріти? Світлик присів на пелюстку й засвітив свій ліхтарик якнайясніше. Минула хвилька
Доброта перемагає.