Жив собі в лісі маленький їжачок на ім’я Крутько. У нього був найгарніший хвостик у всьому лісі — пухнастий, рудуватий і завжди трохи скуйовджений, наче його причесав вітер. Але Крутько дуже засмучувався, бо інші їжаки мали колючки, а він — лише м’якеньку шубку і той самий хвостик. — Чому я не народився білочкою? — зітхав він, дивлячись, як білка Стрибка майстерно стрибає з гілки на гілку. — У неї хвіст — справжня парасоля! А мій? Просто смішний пензлик. Одного разу Крутько вирішив: «Досить! Мій хвіст має стати зіркою! Я зроблю його таким, щоб усі ахали». Він побіг до старої мудрої сови Ух-Ух. — Сово, — задихано сказав їжачок, — навчи мене, як зробити хвіст знаменитим. Хай він сяє, мов сонце! Сова хитро примружила жовті очі. — Ой, Крутьку, — засміялася вона, — хвіст не має сяяти сам по собі. Щоб стати зіркою, треба робити добрі справи. От, наприклад, допоможи комусь — і твій хвіст засяє. Їжачок не дуже зрозумів, але вирішив спробувати. Він помчав до річки й побачив, як маленьке жабеня Квась намагається витягнути з води великий листок. — Дай-но я! — крикнув Крутько, вхопив хвостика листок і потягнув. Листок піддався, жабеня радісно заквакало, а Крутько глянув на свій хвіст — і справді, він ніби трохи заблищав! — Ого! — зрадів їжачок. Далі він зустрів зайчика Пуха, який плакав, бо загубив свою морквину. — Не журися, — сказав Крутько, махнув хвостиком і знайшов морквину під кущем. Зайчик так стрибав від радості, що його вуха аж закрутилися. А хвіст Крутька засяяв ще яскравіше. Нарешті їжачок побачив маленьке пташеня, яке випало з гнізда. — Ой, леле! — зітхнув Крутько. — Як же я, без крил, допоможу тобі? Але його хвіст раптом засвітився так, що пташеня перестало боятися. Крутько підставив свій м’який хвостик, і пташеня вчепилося в нього. Їжачок обережно піднявся по гілках і повернув малюка в гніздо. Тієї ночі, коли Крутько повернувся додому, він подивився на своє відображення в калюжі. Його хвіст сяяв, наче маленька зірка, що впала з неба. Усі лісові звірі збіглися подивитися. — Ой, який гарний! — вигукнула білка Стрибка. — Це не просто хвіст, — сказала сова Ух-Ух. — Це хвіст добрих справ. Крутько засміявся й більше ніколи не сумував. Він зрозумів, що найкраща зірка — не та, що сяє зовні, а та, що світить зсередини, коли робиш добро іншим.
Найкращий спосіб стати особливим — допомагати іншим. Добрі справи роблять нас справжніми зірками.