У лісі на Золотистій галявині жило собі маленьке їжаченя на ім’я Голкохвіст. Він був дуже допитливим, але трошки незграбним. У нього була найкраща подружка — білочка Брунька, яка стрибала вище за всіх і знала всі лісові новини. Одного ранку прокинувся Голкохвіст, а сонечко не світить! Замість золотих промінчиків над лісом висіла сіра, смутна хмара. — Ой-ой-ой, — заохав їжачок. — Здається, наше сонечко занедужало. Треба його рятувати! Він покликав Бруньку, і вдвох вони пішли до Мудрого Дятла, який жив на старому дубі. Дятел прочитав книжку «Лісові дива» й сказав: — Сонечко захворіло, бо йому сумно. Йому треба подарувати найсмішніший жарт, найсмачніший пиріг і найгучнішу пісню. — Але як ми дістанемося до сонечка? — здивувався Голкохвіст. — Треба скласти Чарівну драбину з добрих справ! — відповів Дятел. І почалося! Їжачок допоміг мурашці донести велику соломинку — клац! — з’явилася перша сходинка. Брунька знайшла зайченяті загублену морквинку — клац! — друга сходинка. Вони разом заспокоїли ведмедика, який впав у калюжу — клац! — третя сходинка. Драбина росла все вище й вище. Нарешті, коли вони зробили соту добру справу (Голкохвіст поділився з лисичкою найсмачнішим грибом), драбина торкнулася хмари! Їжачок і Білочка залізли нагору й побачили Сонечко — воно лежало на хмарці, чхало золотими іскорками й кашляло веселками. — Ой, як у мене болить горлечко, — прошепотіло Сонечко. — Не хвилюйся! — вигукнув Голкохвіст. — Я знаю, що тобі допоможе! Він дістав з кишеньки трохи меду (позичив у бджілки), Брунька принесла малинове листя, а Голкохвіст склав із них чарівний чай. А потім вони заспівали найсмішнішу пісеньку про те, як їжачок хотів навчитися літати, а застряг у кущі ожини. Сонечко засміялося. Спочатку тихенько, потім голосніше, а потім — ХА-ХА-ХА! — і від його сміху розтанула сіра хмара. Золоті промінчики знову впали на ліс, на галявину, на звірят. — Дякую, друзі! — сказало Сонечко. — Ви мене вилікували! І весь ліс засяяв, заспівав, заметелився від радості. А Голкохвіст і Брунька побігли додому пити чай з малиною — тепер уже для себе, бо добрі справи — це дуже важка, але найприємніша робота.
Найкращі ліки від будь-якого смутку — це добрі справи, щирий сміх і дружня підтримка.