Їжачок Степан і Чарівна Шишка

Жив собі в лісі їжачок на ім’я Степан. Він був дуже кумедний: завжди носив на спині маленький жовтий листочок, бо думав, що це корона. Щоранку Степан виходив на галявину, вмивався росою і кричав: «Доброго ранку, лісе!». І ліс відповідав йому шелестом листя. Але одна річ засмучувала Степана. Він дуже хотів навчитися співати, як соловейко. Щовечора він сідав на пеньок, набирав повітря в груди і… «П-х-х-х-х!» — виходило тільки кумедне пихтіння. Білочка Рудя, що жила на сусідньому дубі, щоразу сміялася: «Степане, ти б краще гриби збирав!» Одного разу, коли Степан біг стежкою, він побачив дивну шишку. Вона лежала посеред дороги й мерехтіла сріблястим світлом. «Ого! — здивувався їжачок. — Невже це та сама Чарівна Шишка, про яку розповідав дід-боровик?» Він обережно доторкнувся до неї лапкою, і шишка тихо прошепотіла: — Я виконаю одне твоє бажання. Але пам’ятай: бажання має бути для когось іншого, а не для себе. Степан замислився. Хотілося сказати: «Хочу співати!» — але шишка попередила, що не для себе. Він згадав, як білочка Рудя не може дістати жолуді з найвищої гілки, бо боїться висоти. Він згадав, як заєць Тарас накульгує після того, як впав у яму. І як маленьке совеня Пиріжок сумує, бо в нього немає друзів. — Чарівна Шишко, — твердо сказав Степан. — Зроби так, щоб у всіх моїх друзів у лісі було все, чого їм не вистачає! Шишка засяяла яскраво-золотим світлом, а потім зникла в повітрі. І сталося диво: Білочка Рудя раптом підстрибнула й зірвала найбільший жолудь з верхівки дуба. Заєць Тарас відчув, що його лапка більше не болить, і помчав стрибати через кущі. А совеня Пиріжок побачило, що до нього звідусіль збігаються звірята: «Ходімо з нами грати в хованки!» Степан стояв і радів. Йому було так добре на серці, що він сам не помітив, як заспівав: «Ті-ві-ті-у!» Його голос звучав не як у соловейка, а як дзвінкий струмочок. Бо коли робиш добро іншим, щастя саме знаходить тебе. З того дня їжачок Степан більше не сумував за співом. Він зрозумів: найкраща музика — це сміх друзів, яким ти допоміг.