Жив собі в лісі під великим дубом їжачок на ім’я Грицько. Він був дуже чемний, але мав одну маленьку ваду: страшенно не любив прибирати. У його нірці панував такий безлад, що навіть сонечко, зазираючи туди, хапалося за голову. Одного ранку Грицько прокинувся й помітив, що загубилася його улюблена синя шкарпетка у жовтий горошок. Він шукав її під ліжком, у шафі з жолудями, навіть у горщику з квітами, але марно. — Ой-ой-ой! — зітхнув їжачок. — Без шкарпетки я не можу вийти на прогулянку. Раптом у лісі сьогодні бал? І тут під столом щось заворушилося. З-під купи старого листя вилізла... його шкарпетка! Вона не просто лежала, а підстрибувала, крутилася і весело співала: — Я чарівна шкарпетка, Втекла я від безладу! Хто порядок наведе, Той знайде мене довіку! Грицько аж рота роззявив. Він ніколи не чув, щоб шкарпетки розмовляли. — Чому ж ти втекла? — запитав він. — Бо в твоїй нірці, їжачку, такий гармидер, що я ледь дихала! — відповіла шкарпетка. — Уявіть: я лежала під горою крихт, на мені сидів твій старий грибок, а зверху ще капав дощик із дірки в даху. Ні, я хочу жити в чистоті! Грицько почухав колючку. — А що мені робити? Я ж не вмію прибирати... — Спробуй! — підморгнула шкарпетка. — Я тобі допоможу. Подивися, що в мене всередині! Їжачок обережно зазирнув у шкарпетку, а звідти висипалися... маленькі чарівні сови! Вони махали крильцями й вигукували: — Ми — Сови-Прибирайлики! Давай роботу, не лінуйся, разом швидше приберемося! І вони почали літати по нірці: одна совеня здувало пил, друга складало жолуді в мішечок, третя лагодило дірку в даху. Грицько спочатку стояв, роззявивши рота, а потім і сам узяв віник і почав підмітати. Він пихтів, сопів, навіть заплющував очі, але не здавався. За дві години нірка засяяла. Навіть павутиння зникло, а павучок переїхав на сусіднє дерево — бо тут стало надто чисто для його тенет. Шкарпетка задоволено підстрибнула: — Ось тепер я з радістю повернуся! Але запам’ятай, друже: чарівна не я, а порядок у твоєму домі. Грицько одягнув шкарпетку, вийшов на галявину, і всі звірі ахнули: — Який охайний їжачок! І яка гарна в нього шкарпетка! А Грицько всміхнувся й подумав: «Як добре, коли вдома чисто. Навіть шкарпетки не тікають». І з того дня він прибирав щодня — щоправда, іноді викликав Сів-Прибирайликів, які жили тепер у його шафці. Але то вже зовсім інша історія. **
** Чистота — це не просто порядок, а ключик до справжнього дива. Бо коли навколо лад, навіть речі стають слухняними й чарівними.