Жив собі у лісі маленький їжачок на ім’я Колючка. Він мав дуже колючу шубку, але серце м’яке, як весняний мох. Колючка любив гуляти, нюхати квіти й слухати, як співають пташки. Але от біда: він чомусь увесь час сумував. — Чого ти такий сумний? — запитала його одного разу білочка Руда, що стрибала з гілки на гілку. — Бо в мене немає сонечка, — зітхнув їжачок. — Он у тебе, Руда, є пухнастий хвостик, у зайчика Швидконога — довгі вуха, у ведмедика Тяжка — міцні лапи. А в мене тільки колючки. Я хочу, щоб у мене теж було щось гарне й тепле, як сонечко. Білочка засміялася: — Та ти що! Твої колючки — це ж диво! Вони тебе захищають! — А я хочу сонечко! — вперто сказав Колючка і вирушив у путь. Іде він лісом, а назустріч — зайчик Швидконіг. — Куди це ти, Колючко? — Шукаю сонечко! Хочу, щоб воно жило в мене в колючках і світило мені. — Агов! — засміявся зайчик. — Сонечко в колючках? Ну й вигадник! Але якщо знайдеш — поклич і мене подивитися. Іде їжачок далі. Трапився йому ведмедик Тяжко, який саме ласував малиною. — Чого ти такий задумливий, друже? — Шукаю сонечко, — зітхнув Колючка. — Хочу, щоб воно зігрівало мене. Ведмедик почухав потилицю: — Сонечко — воно он там, високо в небі. Як ти його в колючки сховаєш? — Не знаю, — сумно мовив їжачок. — Але дуже хочу. Ішов він, ішов і раптом почув, як хтось плаче. То було маленьке жовтеньке курча — воно загубилося й забігло в ліс. — Чого ти плачеш? — запитав Колючка. — Я шукаю маму, — схлипувало курча. — І мені холодно. — Не плач! — сказав їжачок. — Залазь до мене на спину, я тебе вкрию своїми колючками-листочками, і тобі стане тепло. Курча обережненько залізло на колючу спинку — і о диво! Колючки стали м’якими, наче трава, і вкрили курча зігріваючим пушком. Курча перестало тремтіти й заснуло. Тут прибігли білочка, зайчик і ведмедик. — Дивіться! — вигукнула Руда. — У Колючки на спині справжнє сонечко! І справді: жовтеньке курча, що спало на їжачковій спині, світилося, ніби маленьке сонечко. А їжачок усміхався — йому було так тепло й радісно на серці! Він зрозумів, що сонечко не треба шукати десь далеко. Воно живе в добрих вчинках. Коли допомагаєш іншим — у твоєму серці завжди світить сонечко, навіть якщо в тебе колючки замість шубки. І з того часу їжачок Колючка більше ніколи не сумував. А курча знайшло свою маму, і вони часто приходили в гості до лісових друзів.
Найкраще сонечко живе в доброму серці. Допомагаючи іншим, ти зігріваєш і себе.